Франція в період консульства та першої імперії: зовнішня політика.

Консульство Наполеона– 9.11.1799 — 20.03.1804; імператор – 18.05.1804 — 6.04.1814, 20.03— 22.06.1815. Захопивши владу, Бонапарт відновив воєнні дії проти антифранцузької коаліції. Вдало скориставшись незгодами між союзниками і виходом з війни Росії, він вдруге вступає в Північну Італію і в 1800 р. завдає австрійцям нищівної поразки під Маренго. За Люневільським миром 1801 р. австрійці були знову змушені визнати загарбання французів у Бельгії, Нім., Іт.,в 1802 р. мир підпис. й Анг. Остання зобов’язувалася залишити захоплені Єгипет і Мальту, а французи – не порушувати кордони в Європі. Сторони розглядали мир як тимчас. угоду. Англ. продовж. утрим. Мальту, а Фр. здійснюв. нові загарбання. Приводом для відновлення воєнних дій став розстріл за наказом Напол. одного з родичів дин-ї Бурбонів. 1805 – утв. третя антифр.коаліція у складі Анг., Австр., Рос. і Неаполітан. кор.-ва. Вважаючи основним своїм суперником Анг., Напол. зосередив у Булоні, на березі Ла-Маншу, 130-тис армію, яку мали переправити через протоку 2300 плоскодонних суден. Успішній десантній операції заважав лише англійський флот. Виріш. битва між фр. і австро-рос. арміями сталася в Чехії біля с. Аустерліц у грудні 1805 р. Російський імператор Олександр І, всупереч порадам головнокомандувача М. Кутузова, вирішив дати бій за австрійським планом, складеним із значними прорахунками і помилками. У рез-ті союзники зазнали поразки, Австр. підпис. з Фр. мирний договір. Габсбурги відмов. від верхов. суверенітету над нім. державами і титулу імператорів Св. Рим. імп-ї. З частини нім. держав було утворено Рейн. союз під протекторатом Фр. Французи встанов. контроль над Венецією і зх узбер. Адріат. моря. У 1806 р. Рос. укл. союз. договір з Пруссією, до якого згодом приєднались Англія і Швеція-IV антифр. коаліція. У жовтні 1806 р. Наполеон і маршал Даву вщент розгромили прусську армію під Ієною і Ауерштедтом, і через тиждень після початку війни коаліція перестала існувати. Континентальна блокада. У захопленій столиці Пруссії – Берліні – Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду, заборонивши всім союзним і залежним від Франції державам торгувати з Англією. Втративши надію на вторгнення в Англію, Наполеон вирішив «задушити» її економічно, закривши для неї європейські ринки. Витримавши натиск французів під Прейсиш-Ейлау, російська армія в 1807 р. зазнала поразки під Фрідландом. За Тільзіт. миром 1807 р. Рос. визнав. всі завоюв. Напол. та змушена була приєднатися до континентальної блокади. На Пруссію Наполеон наклав величезну контрибуцію і значно скоротив її територію. На віднятих у Пруссії польських землях утворювалося герцогство Варшавське, що згодом стане плацдармом для нападу на Росію. Наполеон рушив на Іспанію, позбавив престолу іспанських Бурбонів і передав його своєму брату Жозефу. 1809 р. Австр. і Анг. сформ. V антифр. коал. З труднощами в липні 1809 р. Напол. переміг австр. армію біля Ваграма. За Шенбруннським мир.дог. Австр. втрачала вел.території та вихід до моря. У 1808–1811 рр. імперія Наполеона досягла вершини своєї могутності. Та в цей же час намітився й початок її внутрішньої кризи, стала очевидною нездійсненність наполеонівських планів встановлення панування у всій Європі. Російський похід. У червні 1812 р., зібравши 640-тисячну «Велику армію», Наполеон рушив на Росію. Незважаючи на чисельну перевагу ворога, російські війська, відступаючи, зуміли з’єднатися поблизу Смоленська. Наполеон рвався до Москви, сподіваючись, що захоплення другої російської столиці змусить Олександра І капітулювати. Кутузов вирішив дати бій біля с. Бородіно, щоб послабити і зупинити армію Наполеона і водночас зберегти боєздатність російських військ. Бородінська битва 7 вересня 1812 р. Російські війська змогли утримати поле бою і завдати французам значних втрат. Із 135-тисячної армії французи втратили вбитими і пораненими близько 60 тис. чол., а росіяни із 120-тисячної армії – 40 тис. чол. Намагаючись зберегти послаблену під Бородіно армію, Кутузов прийняв рішення залишити Москву без бою. Фр. війська зайняли Москву. У жовтні 1812 р. «Велика армія» залиш. Москву. У битві під Малоярославцем рос. війська відкинули французів на розорену ними раніше Смоленську дорогу. Французи зазнали вел.втрат під час переправи через р. Березину. Із 640 тис., що перейшли влітку кордон Росії, назад у грудні 1812 р. повернулося лише 30 тис. солдатів і офіцерів. Січень 1814 р. союзні війська перетнули кордон Франції. Сподівання Наполеона на суперечки між союзниками і розпад коаліції не справдились. У березні 1814 р. у м. Шомон Росія, Англія, Австрія і Пруссія укл. дог. про ведення війни до повної перемоги. Спроби імператора зібрати нову армію успіху не мали. Після того як союзники, не зустрівши опору, зайняли Париж, під тиском власного оточення Наполеон у Фонтенбло зрікся престолу. «Сто днів» Наполеона. 1 березня 1815 р. на чолі своїх гвардійців Наполеон висадився на півдні Франції і рушив на Париж. Вислані проти імператора війська перейшли на його бік, а Людовік XVІІІ із сім’єю ледве встиг втекти із столиці. 20 березня Наполеон вступив у Париж. Але, прийшовши до влади вдруге, він не довго тримав її у своїх руках – лише сто днів. Було негайно створено VII коаліцію. 18 червня наполеонівська армія була остаточно розгромлена англопрусськими військами під містечком Ватерлоо поблизу Брюсселя. Полонений імператор вдруге зрікся престолу, після чого був засланий у Південну Атлантику на острів Св. Єлени, де й помер у 1821 р.