Реформи Марії-Терезії та Йосипа іі

Політика «освіченого абсолютизму». Період правління Марії Терези »(1740-1780) та її сина Йосифа II (1780 - 1790) прийнято називати часом« освіченого абсолютизму ». У ці десятиліття були проведені реформи, що торкнулися чи не всі сфери матеріального і духовного життя суспільства: аграрні відносини, ремесло, торгівлю, промисловість, церкву, школу. Метою цих реформ було перетворення імперії Габсбургів в централізовану державу з досить розвиненою економікою, добре налагодженою адміністрацією та армією.Марія Терезія прислухалася до порад прихильників Просвітництва, якщо знаходила їх корисними для інтересів Габсбургів. Її реформи представляли собою помірний варіант політики «освіченого абсолютизму». Йосип II в проведенні реформ готовий був йти навіть наперекір власному класу, в інтересах якого в кінцевому рахунку діяв. Імператор проводив реформи проти волі дворянства «духовенства, але не всупереч їх класовим інтересам.Позбавивши стани прав утвердження, розподілу і стягування податків, обклавши дворянство податками, вилучивши з його ведення здійснення виконавчої влади на місцях, а також створивши спеціальні установи центральної влади (придворні канцелярії і палати, Державна рада і т. д.), Марія Терезія та Йосиф II істотно просунули вперед справу згуртування провінцій і земель своєї монархії, в першу чергу австро-чеських провінцій, де було проведено більшість реформ. При цьому Йосип II прагнув до насильницькій германізації пригноблених народів своєї монархії. У 1784 р. було наказано вести діловодство в усіх установах тільки німецькою мовою.

Аграрні реформи були викликані багатьма чинниками: потребою мануфактур в робочих руках, прагненням уряду до підтримання життєздатності селянського господарства - головного джерела отримання податків і рекрутів, Велику роль у переході в 60-х роках XVIII ст. до реформування аграрних відносин зверху зіграли непрепиняючіся селянські виступи (найбільшим з них було повстання в Чехії в 1775 р.).Абсолютистська держава втручалася у взаємини поміщика з селянами, визначаючи максимальний і мінімальний розміри селянських наділів, обсяг і розміри належних з них феодальних повинностей і податків. Поміщикові заборонялося самовільно зганяти кріпосного з його наділу або урізати останній. Була ліквідована судова влада поміщика над кріпаком, який отримав право скаржитися до суду у разі конфлікту з поміщиком. У 1781 р. був виданий патент (указ), скасував особисту залежність селян (в 1785 р. він був поширений на Угорщину). Аграрне законодавство «освіченого абсолютизму», скасування особистої залежності селян зіграли свою роль у розвитку капіталістичних відносин в Габсбурзькій монархії. З 1783 по 1790 р. число зайнятих в ремісничому та промисловому виробництві Нижньої Австрії і Чехії подвоїлася.Але реформи не торкнулися основи феодальної експлуатації селян, зберігши поміщицьке землеволодіння; за свої наділи селяни повинні були виконувати панщину, різного роду феодальні повинності. До того ж багато з цих реформ були після смерті Йосипа II фактично скасовані.

Митний статут 1775 скасував внутрішні мита на території спадкових земель Габсбургів. З середини XVIII ст. уряд став на шлях протекціонізму, домагався максимального збільшення вивозу виробів при скороченні експорту сировини. Однак зростаючі витрати на непомірно розрослися армію і бюрократичний апарат вели до того, що держава, не бачачи іншого виходу з важкого фінансового стану, збільшувало фіскальний тиск на торгівлю і промисловість, тобто душило те, чому покровительствовало.

Йосип II обмежив самостійність католицької церкви в австрійських землях, частково секуляризував церковне землеволодіння. Католицька церква залишалася єдиною державною релігією, але церква і школа були підпорядковані державі. У 1781 р. був виданий так званий толерантний патент, який надав свободу віросповідання (частково).Закон 1774 поклав початок створенню системи загального шкільного навчання. Для цієї мети було використано майно ліквідованого незадовго до цього ордена єзуїтів, а також багатьох закритих монастирів. У 80-х роках XVIII ст. в австро-чеських землях діяло кілька тисяч шкіл різних ступенів Абсолютистське держава потребувала чиновниках, вчителів, лікарів, людей, здатних працювати в промисловості і ком комерції. Тому були відкриті нові навчальні заклади, де викладання природничо-наукових дисциплін було розширено за рахунок богословських і гуманітарних,

Угорщина в період «освіченого абсолютизму» пручалася централізації, оберігаючи свою відособленість. Особливе роздратування у Відні викликала відмова угорського дворянства визнати принцип загального оподаткування. Віденський двір проводив стосовно Угорщини відверто дискримінаційну митно-економічну політику, поступово перетворюючи її на аграрно-сировинний придаток австро-чеської промисловості, розвиток якої всіляко заохочувалося.

У 80-х роках XVIII ст. взаємини двору з Угорщиною досягли крайнього ступеня напруженості. Бажаючи розчинити її в імперії, Йосип II перестав скликати Державні збори, скасував комітетську систему, розділивши Угорщину на десять округів, спробував керувати нею за допомогою австрійських чиновників. Офіційною мовою тут він зробив німецький. Він відмовився коронуватися угорською короною і велів перевезти її до Відня. Цими діями Йосиф II довів справу до відкритого конфлікту з угорським дворянством.