Суспільно-політичні погляди левеллерів. Д.Лільберн.

Левелери (зрівнювачі) — радикальна демократична політична партія в період Англійської буржуазної революції. У самостійне угруповання левелери оформилися 1647 року, до цього вони становили ліве крило індепендентів. Соціальною базою левелерів були дрібні торговці, ремісники, селяни, міська і сільська біднота.

Левелери були рішучими противниками монархії та аристократії (зокрема, палати лордів). Вони стояли за утворення республіки, відстоювали ідею народного суверенітету, надання населенню широких політичних прав і свобод, в тому числі проведення щорічних виборів до палати громад і надання виборчих прав всім вільним чоловікам, захищали недоторканість приватної власності.

Левелери відзеркалювали інтереси дрібної буржуахії, частини заможних селян (в основному, фригольдерів), і спиралися на армію. Рух левелерів очолювали Дж. Лільберн, Р. Овертон, В. Волвін.

У соціально-економічній сфері левелери вимагали знищення торгових монополій і патентів, зниження податків, скасування церковної десятини, повернення селянам огородженої землі. Левелери твердо підтримували принцип недоторканності приватної власності і виступали проти ліквідації дворянського землеволодіння. У жовтні — на початку листопада 1647 р. на конференції в Патні була зроблена спроба примирити протиріччя і виробити компроміс між левелерами та індепендентами. Підняті левелерами в травні і вересні 1649 солдатські повстання були придушені, під тиском репресій з боку уряду рух левелерів почав слабшати і згодом розпався на окремі групи.

Лилберн Джон (1614,1657, Элтем, Кент), деятель английской буржуазной революции 17 в., руководитель и идеолог левеллеров. Младший сын мелкопоместного дворянина, Л. в 1630 был отдан в учение к лондонскому сукноторговцу. Примкнул к одной из пуританских сект. В 1638 был заключён в тюрьму. Освобожден по решению Долгого парламента в 1641. Активно участвовал в 1-й гражданской войне 1642—46, дослужившись до чина подполковника. В 1645 отказался признать "Ковекакт" и в знак протеста против политики пресвитериан вышел в отставку. В ряде памфлетов обосновал бурж.-демокр. идеи о нар.суверенитете и естественных правах человека. Л. ставил на первый план задачу политических реформ, выступал против монарх.формы правления и существования палаты лордов, за республику, против всяких феод.привилегий, за равенство всех перед законом, защищал свободу религ.убеждений. Он отстаивал неприкосновенность личности и имущества, свободу печати. Важное значение для углубления революции имели требования Л. об уничтожении монополий и патентов, отмене десятины, облегчении налогового бремени. В то же время Л. выступал против ликвидации частной собственности. В 1646 по приказу палаты лордов Л. снова был брошен в тюрьму. Составленное в 1647 им и его соратниками "Народное соглашение" явилось программным документом партии левеллеров. В 1648 Л. был выпущен на свободу. Резко критиковал позицию пришедших в 1649 к власти индепендентов, которые отвергли планы демокр.преобразований. В марте 1649 Л. был вновь арестован, заключён в Тауэр, но и здесь не прекратил борьбы. Весной 1649 он и его сторонники опубликовали "Манифест" и "Соглашение свободного народа Англии", содержащие изложение политических и социально-экономических воззрений Л. и партии левеллеров. Суд над Л. (октябрь 1649) превратился в его триумф и закончился оправдательным приговором. Однако в 1652 он был выслан из Англии. После возвращения на родину в 1653 был снова арестован. Несмотря на оправдательный приговор суда, Л. почти до самой смерти фактически находился в заключении.