Революційні події 1854 – 1856 р. В Іспанії та політика лібералів.

Подальший розвиток капіталізму, яке відбувалося в умовах незавершеності буржуазних перетворень, загострило на початку 50-х років усі суспільні протиріччя. Промислова революція привела до розорення маси ремісників, зниження заробітної плати робітників, інтенсифікації праці фабричних робітників, збільшення числа безробітних. Загальне обурення викликало підвищення податків. У буржуазних колах зростало невдоволення корупцією і дефіцитом бюджету, що ставили під загрозу виплату відсотків по державних позиках; тривогу викликало пожвавлення реакції, яка виношувала плани відновлення майорату, перегляду конституції 1845 р. в цих умовах проти уряду виступили не тільки «прогресисти» - найбільша сила опозиції в 1843-1854 рр.., а й «модерадос». У червні 1854 р. група опозиційно налаштованих генералів під керівництвом О'Доннел закликала до повалення уряду. Прагнучи заручитися підтримкою населення, військові зажадали видалення камарильї, суворого дотримання законів, зниження податків, створення національної міліції. Повстання в армії дало поштовх революційному рухові в містах, який вийшов за рамки тих цілей, які ставили перед собою керівники пронунсіамьенто. У липні 1854 р. в Барселоні, Мадриді, Малазі, Валенсії спалахнули народні повстання, в них брали активну участь ремісники та робітники. На місцях виникали революційні хунти, керовані «прогресистами». Під тиском народних виступів в кінці липня було сформовано уряд на чолі з лідером «прогресистів» - Еспартеро; пост військового міністра зайняв О'Доннел, який представляв «модерадос».Намагаючись скоротити дефіцит бюджету, уряд ухвалив рішення про конфіскацію та продажу церковних земель. Були також конфісковані і пущені в продаж землі, що перебували в руках селянських общин. Майже вся продана земля перейшла в руки буржуазії, чиновників, обуржуазненого дворянства, що призвело до подальшого зміцнення союзу між дворянами і верхівкою буржуазії. Продаж общинних земель, почата в 1855 р., тривала до кінця XIX ст. Вона завдала величезної шкоди селянським господарствам, позбавивши їх пасовищ і лісових угідь, і прискорила процес розшарування селянства. Масове розорення селян забезпечувало дешевою робочою силою латифундії, перебудовуються на капіталістичний лад. Аграрна політика четвертої буржуазної революції викликала різке невдоволення в селі. Влітку 1856 р. в Старій Кастилії розгорнулося селянське рух, яке було жорстоко придушене.Уряд Еспартеро - О'Доннел відновило національну міліцію і скликало кортеси. У 1855-1856 рр.. були видані закони, що заохочували залізничне будівництво, створення нових підприємств і банків. Політика уряду сприяла зростанню підприємницької ініціативи і залучення іноземного капіталу.У ході революції активізувалося робітничий рух. Його центром стала Каталонія, найбільший промисловий район країни. В середині 1854 р. в Барселоні була створена робоча організація «Союз класів» (під класами малися на увазі робітники різних професій), яка ставила своєю метою боротьбу за підвищення заробітної плати і скорочення робочого дня. Під її керівництвом було проведено ряд страйків, робочі домоглися збільшення заробітної плати.На початку 1855 фабриканти перейшли в наступ: почалися масові локаути. Навесні 1855 р. влада за помилковим звинуваченням зрадили суду лідера робітничого руху - X. Барсело, він був страчений. 2 липня 1855 застрайкували робітники кількох фабрик в околицях Барселони; до 5 липня зупинили всі підприємства Барселони і її промислового пояса. Страйкуючі домагалися права на створення асоціацій, встановлення 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці. Зіткнувшись з загальним страйком в Барселоні, уряд вдався до тактики «батога і пряника»: в робочі квартали Барселони 9 липня були введені війська, одночасно Еспартеро обіцяв вирішити всі робочі організації та обмежити робочий день дітей і підлітків. Після того як страйк закінчилася, уряд порушив свої обіцянки.У міру розвитку робітничого і селянського руху велика буржуазія і ліберальне дворянство переходили у табір контрреволюції. Придушення революційної боротьби взяв на себе військовий міністр О'Доннел. 14 липня 1856 він спровокував відставку Еспартеро і розпустив кортеси. Цей крок викликав вибух обурення в Мадриді: робітники, ремісники, дрібні торговці підняли повстання. На перших порах вона була підтримана і буржуазної національної міліцією. Протягом трьох днів народ вів збройну боротьбу проти армії. 16 липня повстання було придушене. Здобувши перемогу над революційними силами, уряд О'Доннел призупинило продаж церковних земель і розпустив національну міліцію.Революція 1854-1856 рр.. завершилася новим компромісом між дворянством і великою буржуазією. Буржуазія отримала можливість збільшити свої земельні володіння за рахунок пограбування селянської громади. Погіршення становища селян призвело до зростання селянських виступів. Найбільшим з них було повстання, що спалахнуло в Андалусії в червні 1861 р., яким керували республіканці. Уряд нещадно придушував селянські бунти.Компроміс між дворянством і великою буржуазією знайшов відображення і в політичному житті. Конституція 1845 була збережена. Після революції 1854-1856 рр.. виникли два блоки: консерватори і Ліберальний союз. Консерватори, очолювані генералом Нарваес, представляли інтереси великих землевласників-дворян. Ліберальний союз спирався на підтримку обуржуазненого дворянства і верхівки буржуазії; його лідером став генерал О'Доннел. У 1856 - 1868 рр.. тричі перебував при владі уряд О'Доннел і тричі його змінювало уряд Нарваеса.