Особливості революцій 1848-1849 рр. У Франції, Австрійській імперії, Німеччині та Італії.

Для населення більшості європейських країн 40-і pp. стали тяжкими часами. Три поспіль неврожайних роки (1845-1847) спричинили нестачу продовольства і різке зростання цін на хліб. У 1847 р. Європу охопила економічна криза, наслідками якої стали скорочення виробництва, зростання безробіття, падіння товарообігу, розпад фінансової системи. Масово припиняли роботу промислові підприємства, банки, ремісничі майстерні.

Неспроможність урядів країн подолати кризу викликала роздратування більшості населення. У революційних подіях 1848-1849 pp. поєдналися вимоги усунення перешкод економічному розвитку, боротьба різних верств суспільства за демократизацію політичного ладу, невдоволення трудящих їхнім матеріальним становищем, національні рухи.

-Усі європейські революції середини XIX ст. виявилися незавершеними: поставлені завдання в жодній з країн не були реалізовані до кінця, хоча кожна революція відіграла свою позитивну роль.

-Боротьба за демократичні свободи, права та конституцію – спільність цілей.

-Революція починається в одному центрі і розростається (У 1848-1849 рр. у Парижі, Відні, Берліні, Римі та ін. європейських столицях відбулися революційні виступи.)

-Загострення соціальної боротьби, народних виступів, національно-визвольних рухів - боротьба буржуазії, робітників, селян, ремісників і дрібних торговців проти феодально-абсолютистських утисків.

-Вплив революцій одна на одну,

-Склалися сприятливі умови для розгортання промислової революції та завершення формування націй

-У Німеччині та Італії виникли передумови для утворення національних держав.

-Владу багатьох монархів більшою чи меншою мірою обмежили конституції та парламенти.

-У кожній з країн події «року революції» мали свої особливості, пов'язані з конкретними проблемами їхнього історичного розвитку.

-Революційні події набули загальноєвропейського масштабу.